Ацетонемічний синдром у дітей

Ацетонемічний синдром у дітей.

З кожним роком ми все частіше стикаємося з таким станом у дітей, як ацетонемічний синдром. В умовах бурхливого соціально-економічного розвитку суспільства, що спричинило за собою техногенну та екологічну катастрофу, з'явилася проблема хвороб цивілізації, які, по суті, є хворобами адаптаціі.Наряду з гіпокінезією, ожирінням, ендокринопатією, вегетативно-судинними розладами, неврозами і психопатіями до дізадаптозам можна віднести і ацетонемічні кризи, які проявляються в дитячому віці.

Іноді на фоні високої температури, вірусної інфекції, просто після «примх» у дитини з'являється висока температура, нестримне блювання, зневоднення, «швидка» ставить діагноз «ацетонемічний синдром», пропонує терміново їхати в стаціонар, бо тільки внутрішньовенне введення розчинів може допомогти дитині .

Ацетонемічний синдром - стан, пов'язаний з недостатністю ферментів переважно підшлункової залози та печінки.

Як розпізнати ацетонемічний синдром:

• багаторазове або нестримне блювання (його провокує навіть спроба напоїти або погодувати дитину)
• дегідратація та інтоксикація (блідість шкіри з характерним рум'янцем, м'язова гіпотонія)
• занепокоєння й збудження, потім млявість, слабкість, сонливість
• переймоподібні або наполегливі болі в животі, нудота
• підвищення температури тіла до 37,5-38,5 ° С, іноді - вище, наявність в сечі, блювотних масах, повітрі, що видихається запаху ацетону.

У МКБ 10-го перегляду ацетонемічний синдром не виділяється як окрема нозологічна одиниця. Однак у практичній діяльності педіатр часто зустрічається з різними порушеннями обміну речовин у дітей, які супроводжуються розвитком ацетонемічного синдрому. Ацетонемічний синдром являє собою сукупність симптомів, обумовлених підвищенням в крові кетонових тіл: ацетону, ацетоуксусной кислоти і бета-оксимасляної кислоти - продуктів неповного окислення жирних кислот.

Ацетонемічний синдром може бути вторинним, коли захворювання розвивається на фоні інших порушень вуглеводного, жирового або білкового обміну речовин. Також зустрічається первинний ідіопатичний ацетонемічний синдром у дітей. У цьому випадку основним провокуючим механізмом є спадковий фактор.

Клінічна картина ацетонемічного кризу.

• багаторазове або нестримне блювання протягом 1-5 днів (спроба напоїти або погодувати дитину провокує блювоту);
• дегідратація та інтоксикація (блідість шкіри з характерним рум'янцем, гіподинамія, м'язова гіпотонія);
• занепокоєння й збудження на початку кризи змінюються млявістю, слабкістю, сонливістю, в рідкісних випадках можливі симптоми менінгизма й судоми;
• гемодинамічні порушення (гіповолемія, ослаблення серцевих тонів, тахікардія, аритмія);
• спастичний абдомінальний синдром (переймоподібні або наполегливі болі в животі, нудота, затримка стула);
• збільшення печінки на 1-2 см, що зберігається протягом 5-7 днів після купірування кризу;
• підвищення температури тіла до 37,5-38,5 градусів;
• наявність в сечі, блювотних масах, повітрі, що видихається ацетону, в крові підвищена концентрації кетонових тіл;
• в периферичної крові помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз, помірне підвищення ШОЕ.

Лікування ацетонемічного синдрому можна розділити на два етапи: купірування ацетонемічного кризу (1) і проведення заходів в період між нападами, спрямованих на профілактику рецидивів (2).

1. Купірування ацетонемічного кризу.

На даному етапі при початкових симптомах ацетонемічного кризу або його провісників доцільно очистити й промити кішківник 1-2% розчином бікарбонату натрію і поїти дитину кожні 10-15 хв. солодким чаєм з лимоном, негазованою лужною мінеральної водою (Лужанська, Боржомі та ін.), 1-2% розчином бікарбонату натрію, комбінованими розчинами для оральної регідратації. Медикаментозна терапія включає спазмолітики, ентеросорбенти, Стімол.

Увага! - якщо стан дитини не поліпшується, не проходить блювота або їй стає гірше, стан прогресивно погіршується, необхідний виклик швидкої допомоги і госпіталізація у відділення дитячої лікарні для постановки крапельниці і краплинного введення рідин в організм.

У початковій стадії захворювання у дитини може бути знижений апетит, тому не варто старатися в її годуванні, якщо дитина не бажає їсти, змушувати її не варто. Можна запропонувати сухі печива-галети з чаєм або сухарики білого хліба. З другого дня або після припинення блювоти можна пропонувати дитині рисову кашу на воді розваристу й рідку, овочевий суп невеликими порціями, при цьому необхідно скоротити інтервали між прийомами їжі. Якщо це немовля, частіше варто прикладати його до грудей, немовляті на штучному харчуванні - давати більш рідку, ніж зазвичай суміш, рідкі каші з пляшечки, частіше поїти. Якщо дитину не рве, і вона засвоює їжу, можна поступово розширювати раціон за рахунок вуглеводних продуктів - каші з гречки, вівсянки, пшениці, можна рибу або котлети на пару.

2. Лікування заходи в період між нападами.

Лікування ацетонемічного синдрому в період між нападами направлено на профілактику рецидивів ацетонемічного кризу і проводиться курсами, не менше 2 разів на рік, як правило, в міжсезоння. Призначаються гепатопротектори. При зниженні екзокринної функції підшлункової залози проводиться лікування панкреатичними ферментними препаратами протягом 1-1,5 місяців до повної нормалізації показників копрограми. Для лікування салуріі використовується відвар плодів ялівцю, екстракт хвощю польового, відвар і настій листя брусниці. Показані седативні засоби з лікарських рослин: заспокійливий чай, відвар кореня валеріани, відвар плодів і квіток глоду, екстракт пасифлори, а також мікстура Павлова. Тривалість застосування седативних засобів визначається наявністю синдрому підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.

Перш за все - достатнє перебування на свіжому повітрі, регулярні, суворо дозовані фізичні навантаження (не перевтомлюватися), обов'язкові водні процедури (плавання, контрастний душ, обливання), тривалий сон (не менше 8 годин). Слід уникати гіперінсоляції. Доцільно скоротити час перегляду телевізора і роботи з комп'ютером. Необхідно обмежити вживання продуктів, багатих пуринами і кетогенними амінокислотами. Перерви між прийомами їжі не повинні бути тривалими. З раціону виключити концентровані бульйони, м'ясо молодих тварин і птахів, жирні сорти м'яса, копченості, субпродукти, щавель, ревінь, цвітна капуста, помідори, апельсини і банани, напої, що містять кофеїн. У дієті повинні переважати молочнокислі продукти, каші, свіжі овочі, фрукти, відварне м'ясо нежирних сортів.

У зв'язку з обмеженням багатьох продуктів в раціоні дітей рекомендується проводити курси вітамінотерапії в зимово-весняний період. Санаторно-курортне лікування показано в умовах питного бальнеологічного курорту.

Поступово при адекватному лікуванні та реабілітації ацетонемічні кризи проходять до періоду пубертату - до 12-15 років. Однак, у таких дітей високий ризик розвитку таких захворювань, як камені в жовчному міхурі, гіпертензія, вегето-судинна дистонія та інших. Вони вимагають особливо пильного спостереження з боку лікаря і батьків, особливо через нервову збудливість і часті напади, яких малюк може просто боятися. Важливо регулярно проходити огляди фахівців та диспансеризацію, щоб вчасно розпізнати чи починаються ускладнення або початок кризів. Цим дітям важливо проводити профілактику застуд, будь-яке ГРВІ у них може ускладнитися появою ацетону в сечі. При повноцінному догляді і дотриманні дієти можна домогтися практично повного зникнення нападів.

Статтю підготувала лікар вищої категорії, педіатр - Явтушенко Світлана Валентинівна.

[Thumb = left] http://evromed.com.ua/uploads/posts/2016-06/1466262450_yavtushenco.jpg [/ thumb]