Тематичні статті - Сучасний лікувально-діагностичний центр Європейська медицина Кременчук | ЛДЦ Кременчук

1

admin_s — Tue, 02 Jul 2019 09:58:29 +0300

Папілломавірусна інфекція

admin_s — Thu, 27 Sep 2018 14:42:58 +0300

111

З турботою про здоров'я шкіри

v_admin — Fri, 26 Aug 2016 08:24:52 +0300

З усіх злоякісних пухлин меланома вважається найнебезпечнішою. Навіть зовсім крихітна пухлина за лічені місяці здатна привести до найсумніших наслідків. Єдиний шанс змінити її - вчасно видалити. Уважно стежте за тим, як поводяться Ваші родимки. Дослідження показали, що саме вони найчастіше перероджуються в меланому. Головні фактори, що провокують розвиток захворювання - це: сонячне опромінення. Великі дози ультрафіолетового опромінення викликають незворотні зміни в клітинах шкіри. Надмірна засмага провокує сонячні опіки, які багаторазово збільшують ризик переродження клітин шкіри. Причому небезпечні не тільки «свіжі» опіки, а й ті, що були отримані давно. Загоряючи, намагайтеся не допускати почервоніння шкіри і сонячних опіків. Обов'язково використовуйте сонцезахисну косметику. Травмування родимки теж дуже небезпечно. Одноразове ушкодження родимки не приводить до її переродження, небезпечно лише тривале травмування. Основні ознаки переродження невуса (родимки): зміна кольору і обрисів, швидке зростання, кровоточивість, зникнення шкірного малюнка, поява сверблячки й печіння. Якщо у Вас є родимки діаметром більше 6 мм., розташовані на відкритих ділянках тіла або ділянках, що піддаються постійному тертю, бажано видалити їх. Ніколи не намагайтеся зробити це самостійно! Спроби позбутися від родимки непрофесійно можуть спровокувати її переродження

Необхідно пам'ятати, що своєчасний похід до дерматолога може захистити від небажаних шкірних захворювань. У нашому лікувально - діагностичному центрі є спеціальне обладнання, дерматоскоп, за допомогою якого лікар безпомилково зможе поставити точний діагноз. Не слід справу доводити до проблем, коли можуть знадобитися більш радикальні заходи. Деякі вважають шкірні хвороби несерйозними, з цієї причини рідко звертаються до лікарів. І це велика помилка!

У більшості випадків зміни шкірних покривів і слизових оболонок є зовнішнім відображенням будь-якої патології з боку внутрішніх органів, нервової системи, ендокринної системи та іншими важкими системними захворюваннями людського організму. Будьте уважні до свого організму і до своїх родимок. При будь-яких змінах звертайтеся до лікаря.

Статтю підготувала лікар вищої категорії, дерматовенеролог - Беженар Анна Андріївна.

Бронхіальна астма

v_admin — Sat, 18 Jun 2016 18:15:01 +0300

Бронхіальна астма. Слово «астма» в перекладі з грецького означає утруднене дихання, задуха. В основі бронхіальної астми лежить запалення слизової верхніх дихальних шляхів і бронхіальна гіперактивність. Захворювання характеризується звуженням просвіту бронхів (обструкція), що викликає почуття закладеності в грудях, задишку і при несприятливих факторах сильні напади задухи.

Бронхіальна астма - це запальний процес дихальних шляхів, який має хронічну форму. На жаль сьогодні, бронхіальна астма у дітей досить поширене захворювання. На це захворювання страждають 10-12% малюків в усьому світі, і число їх постійно збільшується.

Причини захворювання. У медицині визначено основні фактори ризику, що викликають астму:

Алергічний риніт;
Алергічні висипання на шкірі (екзема);
Часті ГРВІ;
Ларингіт у дитини;
Низький вага при народженні;
Астма у родичів.
Пасивне куріння.
Розвиток дитини в соціально неблагополучної сім'ї.

Проте вважається, що бронхіальна астма у дітей - це реакція на алерген.

Якщо розглядати захворювання, враховуючи чинники, його провокують, то визначається дві форми: Інфекційно-алергічна, атопічна.

Інфекційно-алергічна форма викликана присутністю хронічної інфекції в органах дихання. Під постійним впливом хвороботворної мікрофлори і запального процесу змінюється анатомія бронхів, і вони стають дуже сприйнятливими до дратівливим факторам. Подібна форма астми часто протікає на тлі хронічних обструктивних захворювань легенів і бронхів. Тому при хворобах органів дихання виникають утруднене дихання і напади задухи.

Інфекційно-аллергіческаяразновідность бронхіальної астми у дітей зустрічається досить рідко, в більшій мірі вона проявляється вже в дорослому віці. Атопічна форма - це недуга, який має виключно алергічне походження. Для неї характерно моментальне погіршення дихання, аж до найсильніших нападів, при взаємодії з алергеном. Найчастіше алергенами є шерсть собак і кішок, кліщі в пір'яних подушках, пилок квітів, квартирна пил, побутова хімія, лікарські препарати, деяка їжа. За великим рахунком в якості алергену може виступити все що завгодно. Ця форма бронхіальної астми досить поширена серед малюків.

Симптоми. Як же зрозуміти, що у дитини астма. Важко не помітити симптомів бронхіальної астми у дітей. Для неї характерні:

Задишка, утруднене дихання;
Хронічний кашель;
Кашель під час активних ігор, при плачі, сміху або уві сні;
Скарги на тяжкість, біль і стиснення в грудях;
Під час нападів бронхіальної астми у дітей дихання стає все важко;
Часте дихання, свист при вдиху і хрип при видиху;
Дитина намагається зробити глибокий вдих, видих при цьому виходить короткий;
Сильні і різкі рухи грудної клітки;
Посиніння шкірних покривів;

«Поза астматика» - живіт втягнутий, спина згорблена, голова опущена.

Батьки, котрі помітили один або кілька перерахованих вище ознак, повинні звернутися до фахівця. Адже не завжди кашель, задишка або часте дихання є симптомами бронхіальної астми. Тільки фахівець шляхом грунтовного обстеження, із застосуванням спеціальної апаратури, вивченням патогенезу в цілому, може поставити точний діагноз. Чому напади бронхіальної астми у дітей відбуваються частіше, ніж у дорослих? Справа в тому, що крім фізіологічного фактора велике значення має психологічна реакція дитини. Доросла людина може швидко адекватно відреагувати і прийняти необхідні ліки. Діти ж у цей момент відчувають почуття розгубленості і страху, що робить напад ще сильніше.

Бронхіальна астма у дітей запускає порочне механізм: приступ задухи викликає переляк, який робить задуха сильнішим і від цього стає ще страшніше. У цій ситуації допомогти дитині може тільки дорослий, який заспокоїть і дасть необхідні ліки.

Лікування. Сенс лікування бронхіальної астми у дітей полягає в тому, щоб навчитися запобігати нападам або зробити їх більш рідкісними, швидко знімати задуха ретельно підібраним ліками. Необхідно правильно застосовувати медикаментозні препарати, що допомагають позбутися від нападу, і дозволяють пом'якшити перебіг хвороби. Безумовно, що методи лікування повинен визначати тільки лікар і залежать вони від тяжкості захворювання. Обов'язок батьків - неухильно виконувати розпорядження фахівця і захистити дитину від провокують напад чинників.

Профілактика бронхіальної астми. При недотриманні певних норм, напади бувають настільки сильними, що становлять загрозу для життя дитини. Попередження нападів ядухи є основним завданням фундаментального лікування. З метою профілактики бронхіальної астми у дітей необхідно виключити контакт з алергенами. В першу чергу - з вовняними і пуховими виробами (подушки, ковдри), домашніми тваринами та пилом. Краще прибрати м'які меблі і килими в дитячій кімнаті. Книги необхідно закрити в скляних полицях. В ідеалі - в квартирі, де проживає астматик вологе прибирання необхідно робити кожен день і якомога частіше користуватися пилососом. Часом буває важко розлучитися з улюбленими тваринами. Але це є першочерговою необхідністю, якщо виявлена чутливість малюка до вовни. Живі квіти також можуть бути небезпечні. Алергеном може бути не тільки їх запах, а й грибок-аспергілюс, який заводиться в горщиках для квітів.

Важливе значення має загартовування малюка. Це дозволить зменшити частоту ГРВІ, які часто є приводом для розвитку бронхіальної астми у дітей. Діти, які страждають цим захворюванням, погано переносять фізичні навантаження - через кілька хвилин під час рухливих ігор або бігу у них починається задишка. Таким чином, уважні і люблячі батьки можуть зробити все, що в їх силах, для пом'якшення хвороби і зменшення частоти нападів. І тоді життя дитини буде повноцінною. Він зможе займатися спортом, грати з однолітками - вести спосіб життя, властивий здоровим дітям.

Статтю підготувала лікар - педіатр, Рябова Наталія Олександрівна.

[Thumb = left] http://evromed.com.ua/uploads/posts/2016-06/1466262912_ryabova.jpg [/ thumb]

ЕХОКС У ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ.

v_admin — Sat, 18 Jun 2016 18:13:58 +0300

Дитяча кардіологія - одна з найбільш прогресивних галузей української медицини.

Якщо раніше 20-30-40 років тому словосполучення «вроджений порок серця» було для людей майже вироком до смерті. То в даний час у зв'язку зі значним прогресом в даній галузі зросли і діагностичні можливості, і кардіохірургічні.

Одним із способів обстеження та оцінки скорочувальної здатності серця людини, є ехокардіографія серця (ЕхоКГ або УЗД серця). Дане визначення включає 3 складових: «ехо» (відгомін), «кардіо» (серце), «графо» (зображати). Виходячи з основної складової, можна зробити висновок, що проводять ехокардіографію кардіологи.

Саме вона дає можливість отримання наочного зображення серця і сосудів. Цей метод відноситься до ультразвукового, тобто обстеження відбувається шляхом застосування звукових хвиль високої частоти, не чутних людському вуху. Зробити ехокардіографію - означає оцінити роботу серця в режимі реального часу. Також оцінюють стан камер серця та клапанів, тиск в серцевих порожнинах, товщину і скоротність стінок серця; швидкість внутрішньосерцевого кровотоку (рух крові).

Даний метод дозволяє виявити внутрішньопорожнинні тромби, пороки серця (вроджені чи набуті), порушення скорочувальної здатності міокарда, зміни клапанів (стеноз або недостатність).

Застосовується даний ультразвуковий метод для оцінки серця в нормальному стані, а також якщо виявлені які-небудь серцеві захворювання. Ехокардіографія також використовується, якщо необхідно виміряти тиск в легеневій артерії.

Переваги ЕхоКГ

Ехокардіографія не робить ніяких шкідливих впливів на організм, не травматична, не несе опромінень, болю, побічних ефектів. Процедура може займати від декількох до 45 хвилин - все залежить від симптомів та цілей проведення.

Саме за допомогою даного обстеження оцінюються скорочення серця, які є його основною функцією. Здійснюється це за допомогою отримання кількісних показників, аналізує в наслідок, і на підставі якими лікарями робиться висновок. Фахівці можуть розпізнати зниження даної функції навіть на початковій стадії, після чого призначається необхідне лікування. Повторне ехо-обстеження дозволяє побачити динаміку протікання хвороби, а також результат лікування.

Показання до проведення ЕХОКС у дітей.
УЗД серця проводиться якщо:

Виявлений шум в серці, виявлені порушення ритму, болі в області серця і грудної клітини;

Є ознаки серцевої недостатності (наприклад, збільшення розмірів печінки, набряклість);

Є швидка стомлюваність, задишка, нестача повітря, часто збліднення шкіри або синюшність покривів шкіри навколо губ, вушних раковин, пальців верхніх та нижніх кінцівок. Після перенесених травм грудної клітини, операцій на серці.

У дітей, які страждають на артеріальну гіпертензію, немовлята погано набирають вагу.

Дітям, які тривалий час займаються спортом, які отримують різні навантаження на серце.

проведення ехокардіографії

Ніякої особливої складності підготовка до ехокардіографії не викликає.

У дітей ЕХОКС проводиться в стані максимального спокою. Це означає, що батькам немовлят необхідно потурбуватись, щоб дитина перед дослідженням була суха і нагодована. Якщо ж дитина постарше (1-3 років) можна запропонувати якусь нову іграшку або іграшку, яку вона давно не бачила і «трохи забула».

Батькам незадовго перед походом до лікаря необхідно, по можливості, в ігровій формі, роз'яснити дитині як буде проводитися дослідження. Розповісти, що підемо на прийом до лікаря і будемо дивитися «мультики» на комп'ютері, а перед цим жіночка-лікар (чоловік) намастить чарівним кремом ( «шампунем», «рідким милом») та інші миролюбні варіанти.

Ні в якому разі не лякайте дитину доктором й тими процедурами, які він проводить!
Надалі це значно може ускладнити контакт дитини та медичного персоналу.

Розшифровка ЕхоКГ.
Якщо були виявлені хронічні серцеві захворювання, то проводити ЕхоКГ рекомендують хоча б 1 раз за рік.

Після проведення ультразвукового дослідження здійснюється розшифровка Ехокардіограма. Повністю і точно її аналіз може провести лише кардіолог. Самостійне вивчення отриманих та продемонстрованих в ув'язненні показників може дати лише приблизне розуміння загальної картини. Залежно від цілей проведення, віку і стану пацієнта обстеження може показати результати, які трохи відрізняються.

У будь-якому укладенні після проведеної ехокардіографії зустрічається ряд обов'язкових показників, цифри яких є відображенням будови і функцій серцевих камер: вказуються параметри лівого і правого шлуночка, міжшлуночкової перегородки, передсердь, стану клапанів серця і перикарда (тонкої і щільною навколосерцевої сумки).

Також доктор дивиться наскільки правильно сформоване серце дитини: скільки в ньому порожнин і не чи розширені вони; яка товщина перегородок та їх цілісність, як функціонують клапани, стан перикарда.

Норми УЗД
Розшифровка отриманих результатів після дослідження клапанів серця вважається більш простою. Відхилення від норм може свідчити про два наявних процеса: стенозі або недостатності. Перший висновок говорить про зменшення діаметра отвору клапана, внаслідок чого ускладнюється прохід крові. Недостатність є протилежним процесом: стулки клапана, що перешкоджають зворотному руху крові, з яких-небудь причин не справляються зі своїми функціями. В такому випадку кров, яку направляють в сусідню камеру, має повернення, що, в свою чергу, робить роботу серця менш ефективною.

До поширеної патології перикарда відносять такий запальний процес, як перикардит. При подібному відхиленні можливе скупчення рідини або освіту місць з'єднання (спайки) серця з навколосерцевою сумкою. Норма рідини становить від 10 до 30 мл, при значному підвищенні показника нормальна робота серця може ускладнюватися шляхом здавлювання порожнин серця (тампонада серця).

УЗД серця - основний метод для визначення аномалії розвитку серцево-судинної системи, а також для виключення запальних процесів в серці та їх наслідків та іншої патології.

Статтю підготувала педіатр, дитячий кардіоревматолог, лікар ультразвукової діагностики - Гуріна Надія Олександрівна.

Ацетонемічний синдром у дітей

v_admin — Sat, 18 Jun 2016 18:07:14 +0300

Ацетонемічний синдром у дітей.

З кожним роком ми все частіше стикаємося з таким станом у дітей, як ацетонемічний синдром. В умовах бурхливого соціально-економічного розвитку суспільства, що спричинило за собою техногенну та екологічну катастрофу, з'явилася проблема хвороб цивілізації, які, по суті, є хворобами адаптаціі.Наряду з гіпокінезією, ожирінням, ендокринопатією, вегетативно-судинними розладами, неврозами і психопатіями до дізадаптозам можна віднести і ацетонемічні кризи, які проявляються в дитячому віці.

Іноді на фоні високої температури, вірусної інфекції, просто після «примх» у дитини з'являється висока температура, нестримне блювання, зневоднення, «швидка» ставить діагноз «ацетонемічний синдром», пропонує терміново їхати в стаціонар, бо тільки внутрішньовенне введення розчинів може допомогти дитині .

Ацетонемічний синдром - стан, пов'язаний з недостатністю ферментів переважно підшлункової залози та печінки.

Як розпізнати ацетонемічний синдром:

багаторазове або нестримне блювання (його провокує навіть спроба напоїти або погодувати дитину)
дегідратація та інтоксикація (блідість шкіри з характерним рум'янцем, м'язова гіпотонія)
занепокоєння й збудження, потім млявість, слабкість, сонливість
переймоподібні або наполегливі болі в животі, нудота
підвищення температури тіла до 37,5-38,5 ° С, іноді - вище, наявність в сечі, блювотних масах, повітрі, що видихається запаху ацетону.

У МКБ 10-го перегляду ацетонемічний синдром не виділяється як окрема нозологічна одиниця. Однак у практичній діяльності педіатр часто зустрічається з різними порушеннями обміну речовин у дітей, які супроводжуються розвитком ацетонемічного синдрому. Ацетонемічний синдром являє собою сукупність симптомів, обумовлених підвищенням в крові кетонових тіл: ацетону, ацетоуксусной кислоти і бета-оксимасляної кислоти - продуктів неповного окислення жирних кислот.

Ацетонемічний синдром може бути вторинним, коли захворювання розвивається на фоні інших порушень вуглеводного, жирового або білкового обміну речовин. Також зустрічається первинний ідіопатичний ацетонемічний синдром у дітей. У цьому випадку основним провокуючим механізмом є спадковий фактор.

Клінічна картина ацетонемічного кризу.

багаторазове або нестримне блювання протягом 1-5 днів (спроба напоїти або погодувати дитину провокує блювоту);
дегідратація та інтоксикація (блідість шкіри з характерним рум'янцем, гіподинамія, м'язова гіпотонія);
занепокоєння й збудження на початку кризи змінюються млявістю, слабкістю, сонливістю, в рідкісних випадках можливі симптоми менінгизма й судоми;
гемодинамічні порушення (гіповолемія, ослаблення серцевих тонів, тахікардія, аритмія);
спастичний абдомінальний синдром (переймоподібні або наполегливі болі в животі, нудота, затримка стула);
збільшення печінки на 1-2 см, що зберігається протягом 5-7 днів після купірування кризу;
підвищення температури тіла до 37,5-38,5 градусів;
наявність в сечі, блювотних масах, повітрі, що видихається ацетону, в крові підвищена концентрації кетонових тіл;
в периферичної крові помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз, помірне підвищення ШОЕ.

Лікування ацетонемічного синдрому можна розділити на два етапи: купірування ацетонемічного кризу (1) і проведення заходів в період між нападами, спрямованих на профілактику рецидивів (2).

1. Купірування ацетонемічного кризу.

На даному етапі при початкових симптомах ацетонемічного кризу або його провісників доцільно очистити й промити кішківник 1-2% розчином бікарбонату натрію і поїти дитину кожні 10-15 хв. солодким чаєм з лимоном, негазованою лужною мінеральної водою (Лужанська, Боржомі та ін.), 1-2% розчином бікарбонату натрію, комбінованими розчинами для оральної регідратації. Медикаментозна терапія включає спазмолітики, ентеросорбенти, Стімол.

Увага! - якщо стан дитини не поліпшується, не проходить блювота або їй стає гірше, стан прогресивно погіршується, необхідний виклик швидкої допомоги і госпіталізація у відділення дитячої лікарні для постановки крапельниці і краплинного введення рідин в організм.

У початковій стадії захворювання у дитини може бути знижений апетит, тому не варто старатися в її годуванні, якщо дитина не бажає їсти, змушувати її не варто. Можна запропонувати сухі печива-галети з чаєм або сухарики білого хліба. З другого дня або після припинення блювоти можна пропонувати дитині рисову кашу на воді розваристу й рідку, овочевий суп невеликими порціями, при цьому необхідно скоротити інтервали між прийомами їжі. Якщо це немовля, частіше варто прикладати його до грудей, немовляті на штучному харчуванні - давати більш рідку, ніж зазвичай суміш, рідкі каші з пляшечки, частіше поїти. Якщо дитину не рве, і вона засвоює їжу, можна поступово розширювати раціон за рахунок вуглеводних продуктів - каші з гречки, вівсянки, пшениці, можна рибу або котлети на пару.

2. Лікування заходи в період між нападами.

Лікування ацетонемічного синдрому в період між нападами направлено на профілактику рецидивів ацетонемічного кризу і проводиться курсами, не менше 2 разів на рік, як правило, в міжсезоння. Призначаються гепатопротектори. При зниженні екзокринної функції підшлункової залози проводиться лікування панкреатичними ферментними препаратами протягом 1-1,5 місяців до повної нормалізації показників копрограми. Для лікування салуріі використовується відвар плодів ялівцю, екстракт хвощю польового, відвар і настій листя брусниці. Показані седативні засоби з лікарських рослин: заспокійливий чай, відвар кореня валеріани, відвар плодів і квіток глоду, екстракт пасифлори, а також мікстура Павлова. Тривалість застосування седативних засобів визначається наявністю синдрому підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.

Перш за все - достатнє перебування на свіжому повітрі, регулярні, суворо дозовані фізичні навантаження (не перевтомлюватися), обов'язкові водні процедури (плавання, контрастний душ, обливання), тривалий сон (не менше 8 годин). Слід уникати гіперінсоляції. Доцільно скоротити час перегляду телевізора і роботи з комп'ютером. Необхідно обмежити вживання продуктів, багатих пуринами і кетогенними амінокислотами. Перерви між прийомами їжі не повинні бути тривалими. З раціону виключити концентровані бульйони, м'ясо молодих тварин і птахів, жирні сорти м'яса, копченості, субпродукти, щавель, ревінь, цвітна капуста, помідори, апельсини і банани, напої, що містять кофеїн. У дієті повинні переважати молочнокислі продукти, каші, свіжі овочі, фрукти, відварне м'ясо нежирних сортів.

У зв'язку з обмеженням багатьох продуктів в раціоні дітей рекомендується проводити курси вітамінотерапії в зимово-весняний період. Санаторно-курортне лікування показано в умовах питного бальнеологічного курорту.

Поступово при адекватному лікуванні та реабілітації ацетонемічні кризи проходять до періоду пубертату - до 12-15 років. Однак, у таких дітей високий ризик розвитку таких захворювань, як камені в жовчному міхурі, гіпертензія, вегето-судинна дистонія та інших. Вони вимагають особливо пильного спостереження з боку лікаря і батьків, особливо через нервову збудливість і часті напади, яких малюк може просто боятися. Важливо регулярно проходити огляди фахівців та диспансеризацію, щоб вчасно розпізнати чи починаються ускладнення або початок кризів. Цим дітям важливо проводити профілактику застуд, будь-яке ГРВІ у них може ускладнитися появою ацетону в сечі. При повноцінному догляді і дотриманні дієти можна домогтися практично повного зникнення нападів.

Статтю підготувала лікар вищої категорії, педіатр - Явтушенко Світлана Валентинівна.

[Thumb = left] http://evromed.com.ua/uploads/posts/2016-06/1466262450_yavtushenco.jpg [/ thumb]

Дієтологія - роль у здоров'ї людини.

v_admin — Thu, 14 May 2015 12:05:41 +0300

Розвиток такої цікавої та необхідної науки як «Дієтологія» почався ще до нашої ери. Уже в творах Гіппократа (460-397 р.до н.е.), Галена (близько 130-200 р), Ібн Сини (Авіценна) (980-1037 м) наведені знання про роль харчування у здоров'ї та довголітті людини. Про шкоду переїдання вдало висловився давньогрецький філософ Сократ (469-399 р.до н.е.): «Людина їсть, щоб жити, а не живе, щоб їсти». Питанню харчування надавали значення і на Русі. У книзі «Ізборник Святослава» (1073-1076 р) підкреслюється особливе значення овочів у харчуванні здорової та хворої людини

Харчування є одним з основних факторів, який визначає стан здоров'я людини, а також попереджає або, навпаки, сприяє розвитку захворювань. Сучасна медицина зіткнулася з хворобами, виникнення яких в основному залежить від способу життя і особливо від якості та характеру харчування. Незважаючи на явне благополуччя й збільшення тривалості життя семимильними кроками наступають ожиріння та цукровий діабет у всьому світі, не виняток й Україна. Поруч із захворюваннями, пов'язаними з надмірним харчуванням, багато людей страждає від дефіциту необхідних поживних речовин, адже кількість не визначає якість, а дисбаланс у необхідних організму речовин, мікроелементів та вітамінів призводить до ослаблення імунної системи та інших негативних наслідків. Білкова недостатність, залізодефіцитна анемія, ендемічний зоб, пов'язаний з нестачею йоду, остеопороз - це лише невеликий перелік захворювань, практично безпосередньо пов'язаний з дисбалансом харчування. Безперечно, що основним напрямком в дієтології є профілактика розвитку захворювань. Тому консультація лікаря-дієтолога не буде зайвою людині, яка піклується про своє здоров'я, займається спортом, хоче отримати інформацію, що базується на принципах сучасної науки та медицини, що має хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, шкіри, яка страждає надлишковою або недостатньою вагою. Але є і цілий ряд захворювань (дисліпідемії, ожиріння, цукровий діабет), де дієта є безпосередньо лікуванням або основним його складовим, без якого не домогтися успіху. Як ендокринолог з 10 річним досвідом роботи, я постійно займаюся лікуванням людей, що мають ендокринні захворювання, які страждають порушенням обміну речовин, надлишковою масою тіла і, на превеликий жаль, часто стикаюся з недостатньою проінформованістю про принципи здорового харчування, основні уявлення про який в основному базуються на інформації з рекламних роликів та статей. Однак без правильно організованого харчування, рекомендацій щодо фізичного навантаження та підтримки кваліфікованого фахівця неможливо домогтися потрібного результату.
Саме для тих, хто прагне і бажає вести здоровий і активний спосіб життя, в лікувально - діагностичному центрі «Європейська медицина» мною ведеться прийом лікаря ендокринолога й дієтолога.
Статтю підготувала лікар дієтолог, ендокринолог першої категорії - Захарова Марія Вікторівна
[thumb] http://evromed.com.ua/uploads/posts/2015-05/1431594244_zacharova.jpg [/ thumb]

Електроенцефалографія раннього віку.

v_admin — Wed, 18 Feb 2015 12:47:06 +0200

Клітини головного мозку людини (нейрони) в процесі своєї життєдіяльності виробляють електричні імпульси і обмінюються ними один з одним. Відображення цього процесу може багато про що розповісти доктору. Завдяки ЕЕГ (електроенцефалографія) його можна записати графічним способом. ЕЕГ - це метод прямого відображення функціональної активності центральної нервової системи, що базується на реєстрації електричних потенціалів головного мозку. Для дитини це цілком безпечна і безболісна процедура. А ось для постановки правильного діагнозу й призначення лікування - просто необхідна! Під час ЕЕГ на голову пацієнта одягають спеціальну шапочку, потім на шкірі голови розміщують електроди, змочені спеціальним гелем, які зчитують електричну активність мозку малюка і передають ці дані на комп'ютер, після чого лікар обробляє отриману інформацію, аналізує її та видає висновок. Під час обстеження дитини можуть попросити частіше і глибше подихати, на короткий час можуть показати миготливе світло або подати звуковий сигнал. Напередодні дитинці слід вимити голову - електроди кріпляться до чистої шкірі. Домовтеся з лікарем про проведення тесту в найбільш зручний для дитини час, коли вона імовірно повинна буде спати. Подбайте, щоб нічого не порушило звичного графіка малюка: нехай він буде спокійний, сухий і, звичайно ж, не голодний. Новонародженого слід погодувати безпосередньо перед проведенням обстеження, щоб він міцніше заснув. Дитину постарше потрібно буде підготувати психологічно. Розкажіть їй що вам завтра треба буде пройти через захоплюючу пригода. Придумайте інтригуючу історію або спробуйте пояснити все, як є - це залежить від віку дитини, її характеру і вашої фантазії. Головне, щоб дитина була готова спокійно лежати або сидіти в затемненій кімнаті протягом півгодини. Можливо, для цього не завадить взяти улюблену іграшку. Також слід виключити перегляд дитиною телевізора і заняття за комп'ютером напередодні проведення ЕЕГ.
Показаннями до проведення даного обстеження можуть бути: частий плач дитини, порушення сну, ранкові та вечірні часті головні болі, підвищена збудливість, нервозність, дратівливість, судоми, епілепсія, випадки втрати свідомості дитини, струс головного мозку, затримка психічного розвитку.
У нашому лікувально - діагностичному центрі «Європейська медицина» результати ЕЕГ видають на руки батькам протягом години після обстеження. Протоколи дослідження бажано зберігати й при необхідності наступних ЕЕГ - досліджень мати їх з собою для того, щоб лікар міг відстежити динаміку змін роботи мозку. Хочеться нагадати, що електроенцефалографія є абсолютно нешкідливим методом дослідження, які не мають протипоказань, і може проводитися дітям будь-якого віку (в тому числі новонародженим і дітям раннього віку) необхідну кількість разів.

Статтю підготувала лікар функціональної діагностики Самарец Інна Олександрівна
[thumb] http://evromed.com.ua/uploads/posts/2015-02/1424256417_samarec-i.a.jpg [/ thumb]

Головний біль

v_admin — Tue, 08 Apr 2014 13:28:34 +0300

Часто основною скаргою, з якою пацієнти звертаються до невропатолога, є головний біль. До моменту звернення більшість пацієнтів вже самостійно приймали різні широко рекламовані лікарські засоби. Тому на прийомі доводиться розбиратися не тільки з причинами головного болю, але й з наслідками самостійного лікування.
Головний біль впливає на загальне самопочуття, на настрій, на наші можливості трудитися і відпочивати. Так чому ж болить голова? Причини можуть бути різні. Наше здоров'я багато в чому залежить від наших емоцій, від того, як ми реагуємо на життєві ситуації, чи дуже часто сердимося на оточуючих. Тому різні емоційні чинники: сильний стрес, тривога, занепокоєння призводять до тривалого напруження м'язів голови, плечей, шиї і розвитку головного болю.
Причиною головного болю може бути і підвищення внутрішньочерепного тиску (наприклад наявність пухлини, запальні захворювання центральної нервової системи), порушення регуляції судинного тонусу (типовий приклад - мігрень) і запальний процес в області голови (захворювання придаткових пазух - гайморит), підвищення внутрішньоочного тиску (глаукома ). Запалення трійчастого нерва також супроводжується вираженим больовим синдромом.
Часто у пацієнтів похилого віку постійні головні болі і запаморочення пов'язані з хронічними судинними захворюваннями центральної нервової системи на фоні артеріальної гіпертензії, ця біль частіше розташовується в потиличній та тім'яній області й характеризується як відчуття тяжкості.
Особливо хочу звернути увагу на тривожні симптоми, при яких необхідна термінова консультація лікаря:

раптово почався дуже сильний головний біль;
постійно наростаючий характер головного болю;
висока температура тіла, що супроводжує головний біль;
будь-які порушення психіки та свідомості;
вперше виник головний біль у віці до 5 років або после 50 років.

Найбільш часті причини це мігрень і головний біль напруги.
Мігрень - захворювання, що має спадкову природу і передається по материнській лінії. Напади головного болю пов'язані з роздратуванням трійчастого нерва з одного боку. Тому головний біль односторонный, має пульсуючий характер, посилюється при фізичній активності (наприклад ходьбі). Може супроводжуватися нудотою, світлобоязню.
Головний біль напруги - часто відзначається у офісних працівників. В останні роки відзначається підвищення поширеності цього стану, що пов'язано з напруженим, стресовим способом життя, фізичною малорухомістю та емоційною завантаженістю сучасної людини. Цей головний біль виникає у відповідь на психічне напруження в результаті гострого або хронічного стресу.
При цьому відбувається напруга м'язів скальпа (лобових, скроневих, потиличних).
Головний біль напруги - стискаючий, стягуючий, здавлюючий, монотонний. Характерна двостороння біль, який не посилюється від звичної повсякденної фізичної діяльності (ходьба, підйом по сходах).
Основні причини: стресові ситуації (тривога, депресія); тривале напруження м'язів в антифізіологічній позі: тривала робота за комп'ютером, водіння автомобіля, незручна поза під час сну (особливо на незвичному місці - наприклад в готелі).
Фактори, які можуть спровокувати головний біль напруги: зміна погоди, перебування в задушливому, погано провітрюваному приміщенні, голодування, неповноцінний сон, вживання алкоголю.
Також буває головний біль судинного характеру, коли присутні ознаки венозної дисциркуляции. Причин венозної дисциркуляции дуже багато. Одна з них - порушення венозного кровотоку при порушенні прохідності вен. Це частіше ранковий біль, що розпирає, монотонний, пацієнти описують як «тяжкість в голові», «свинцева голова»; Супроводжується легком закладенням носа, набряком обличчя (особливо в першій половині дня), шумом у голові та відчуттям дискомфорту в очах. Однією з причин головного болю є дегенеративні захворювання шийного відділу хребта (остеохондроз, остеоартроз).
Так званий цервікогенний головний біль характеризується одностороннім або двостороннім болем, розташованим в шийному відділі хребта і потилиці, який може поширюватися на область голови, в око, вухо. Біль може посилюватися або викликатися рухами в шиї. Часто виникає хворобливість шкіри голови навіть при легкому дотику, розчісуванні волосся. При поворотах, нахилах голови часто чути «хрускіт», іноді запаморочення з нудотою або блюванням, відчуттям шуму, дзвону у вухах. Можливі також зниження слуху, гостроти зору, «мушки», пелена, туман перед очима, двоїння в очах. При здавленні хребетної артерії бувають приступообразні стани, чітко пов'язані з поворотами голови.
Часто головний біль пов'язаний із запальними захворюваннями придаткових пазух носа, для яких характерний біль, особливо сильний вранці, слизові або гнійні виділення з носа, гнійні скоринки, які хворий може висмарківать вранці, прочищаючи ніс.
При підозрі на синусит необхідна консультація отоларинголога і рентгенологічне обстеження.
Дуже підступним захворюванням, який тривалий час протікає безсимптомно, але іноді виявляється головним болем, є глаукома - захворювання, пов'язане з підвищенням внутрішньоочного тиску, поступовою атрофією зорового нерва і розвитком сліпоти.
Симптоми гострого нападу глаукоми: раптовий початок, гострий біль в оці, нудота, іноді блювання, загальна слабкість, почервоніння ока, набряк повіка, зниження зору.
Пацієнти, які не схильні турбувати лікаря з таких «дріб'язкових» приводів, як головний біль, можуть прийняти напад глаукоми за мігрень, і лікуватися самостійно. Це може призвести до тяжких наслідків з розвитком сліпоти. Допомога хворому з гострим приступом глаукоми повинна бути надана негайно.
Причини різні, тому і підхід до лікування різний. І щоб лікарю розібратися, важливо поговорити з пацієнтом, провести неврологічний огляд, призначити необхідні діагностичні обстеження (МРТ головного мозку, цифровий рентген, РЕГ, ЕЕГ, допплер судин).
Лікування головного болю направлено на: зменшення вираженості болю і усунення причини, що викликає біль.
У лікуванні різних видів головного болю можуть бути ефективні препарати різних груп (які підбере Вам лікар на прийомі):

анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати;
венотонічні препарати;
сечогінні препарати курсами по 3-4 дні;
міорелаксанти;
антидепресанти;
нова група: анальгетики з міорелаксуючим ефектом;
габапентин (при нейропатичному болі);
лікувальна фізкультура, масаж при хронічному головноиу болю напруги (розслаблення м'язів шиї і поліпшення венозного відтоку), голкорефлексотерапія.

Профілактика головного болю.
У профілактиці головного болю велике значення має повноцінний відпочинок. Бажано лягати спати і вставати в один і той же час.
Спати достатню кількість часу (6-8 годин), використовувати маленьку зручну подушку,яка легко приймає форму голови. Необхідно вести активний спосіб життя. Регулярна фізична активність допоможе попередити головний біль. 20-30 хвилин ранкових вправ, що виконуються регулярно, біг або швидка ходьба в парку, плавання в басейні підвищать опірність головного болю. Головне - робити це з настроєм і бажанням!
Статтю підготувала лікар-невропатолог Коба Наталія Володимирівна

Ерозія шийки матки - підступність та небезпека.

v_admin — Tue, 08 Apr 2014 13:05:21 +0300

Ерозія шийки матки - підступність та небезпека.

В даний час проблема захворювань шийки матки залишається однією з найактуальніших в сучасній гінекології. Це пояснюється не тільки різноманітністю патологій, станів, а й, що найважливіше, потенційним ризиком їх озлоякіснення (трансформації в рак).

Ерозія шийки матки - це висловлювання, яке несе в собі дуже мало інформації. Раніше, до появи кольпоскопа, термін «ерозія» в гінекології був поняттям збірним, що позначає ділянку яскраво-червоного кольору, розташовану на шийці матки і видиму неозброєним оком при огляді.
За статистикою, рак шийки матки один з найпоширеніших серед онкологічних захворювань статевих органів. Насторожує і той факт, що він все частіше зустрічається у молодих жінок. Причиною, є пізня діагностика і недостатній обсяг заходів з виявлення ерозій шийки матки. Багато лікарів, по-старому, оглядають шийку матки «простим оком», не маючи достатнього обладнання та досвіду діагностики цих захворювань. Оглядати шийку матки без кольпоскопа в сучасних умовах - злочин, тому що дисплазія може з'явитися і без видимих змін на шийці матки. Тобто - «ерозії» немає, а передрак - є. Кожна жінка повинна пам'ятати, що будь-яка патологія шийки матки при тривалій відсутності лікування може перетворитися в рак.
Патологія шийки матки спочатку ніяк себе не проявляє (в цьому і є підступність жіночої недуги). Але потрібно пам'ятати, що будь-які виділення з піхви, особливо сукровичні та особливо ті, що з'являються після статевого контакту - це симптоми, які вимагають швидкого звернення до лікаря.
Для своєчасної діагностики захворювань шийки матки необхідно проводити профілактичні огляди не рідше ніж один раз на рік з обов'язковим цитологічним обстеженням і кольпоскопією.
Всіх жінок з патологією шийки матки необхідно обстежити на папіломавірусну та інші інфекції, що передаються статевим шляхом з обов'язковим подальшим лікуванням антибактеріальними та противірусними препаратами.
Кожна п'ята жінка помирає від раку шийки матки протягом року після встановлення діагнозу, тому що діагноз вже був поставлений занадто пізно!
Тільки своєчасна повна діагностика і лікування шийки матки може запобігти настільки плачевний результат для багатьох жінок та їхніх сімей - доведено, що 90% пацієнток з початковими стадіями захворювання благополучно виліковуються і повністю зберігають свою репродуктивну функцію. Пам'ятайте, що будь-які онкологічні захворювання, в тому числі й рак шийки матки, набагато простіше запобігти, ніж лікувати в подальшому. Коли рак поширився в тканини і супроводжувався метастазами - лікування вже запізно.
Якщо Ви з якихось причин, не хочете в даний час займатися лікуванням патології шийки матки, що є у Вас, то, принаймні, регулярно спостерігайтеся у гінеколога, щоб не пропустити моменту переходу звичайної ерозії в передрак або навіть рак шийки матки.
Будьте здорові!
Статтю підготувала лікар вищої категорії, акушер-гінеколог  Ромась Світлана Петрівна
[thumb] http://evromed.com.ua/uploads/posts/2014-04/1396952136_img_9806.jpg [/ thumb]